Боротьба вільна

Боротьба – одна із найстародавніших з групи єдиноборств, розвиток і популярність мала ще в Стародавній Греції, про це свідчить той факт, що вона була другим після бігу видом спорту, включеним в програму олімпійських ігор давнини.

Вільна боротьба – олімпійський вид спорту, єдиноборство у якому спортсмен за допомогою різних технічних прийомів (кидків, переворотів, захоплень, підсічок, підніжок) намагається покласти суперника на лопатки, або набрати більшу кількість балів в процесі боротьби. Перемогу можна здобути, як вже говорилось вище, поклавши суперника на лопатки (утримати), або набравши більшу кількість балів, причому різниця у 10 балів і більше дає дострокову перемогу. Технічні дії оцінюються в 1, 2 ,4 ,5 балів. 1 бал можна отримати змусивши суперника вийти за межі зони боротьби, виходячи з програшної позиції (на мосту або у партері знизу) у виграшну позицію – у партері нагорі, також за пасивну боротьбу суперника; 2 бали спортсмен здобуває за збивання в партер (3 частини тіла крім стоп доторкаються до килима: коліно, лікоть,), та кожен переворот з партера в небезпечне положення (кут між лінією лопаток та килимом менше 90 градусів); 4 бали борець отримує, якщо при виконанні прийому(кидку) зі стійки борець змусить торкнутись лопатками килима; 5 балів – якщо кидок був виконаний з великою амплітудою. Сутичка триває 2 періоди по 3 хвилини (серед дорослих та юніорів), по 2 хвилини (серед кадетів та молодших вікових груп). Змагання проводяться як в приміщенні, так і на вулиці.